PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Психолог Ірина Шабаєва — про результати експерименту «Вдар її»

ЕксперименТИ

У 3 випуску «ЕксперименТИ» провели унікальне дослідження «Вдар її» за участю дітей: хлопчикам та дівчаткам пропонували без причини вдарити іншу, незнайому, дитину. У підсумку тільки один із хлопчиків вдарив дівчинку, тоді як всі дівчатка вдарили хлопчика. Саме дії дівчаток викликали бурхливу реакцію у соцмережах, тому головний психолог StarLightMedia Ірина Шабаєва поділилася висновками про причини такої поведінки. Крім того, вона запропонувала деякі інструменти, якими можуть скористатися батьки у вихованні своїх дітей.

ирина шабаева

Результати експерименту «Вдар її» — це не проблеми конкретних дітей, це проблеми в наших головах:

  • Авторитет. Питання послуху всіх дорослих (деякі дорослі досі бояться, якщо консьєрж суворо прикрикне «Ви куди?»).
  • Питання вміння прийняти своє незалежне рішення.
  • Питання установок без розуміння суті застосування (не можна — а чому не можна, не пояснили).
  • Питання насильства. Стосовно себе та інших. Тобто зі мною так можна чи зі мною так не можна?

Тож як з’являється авторитет? Спочатку, з народження, діти довіряють тільки найближчим, мамі так взагалі безмежно. Згодом ми самі даємо установку своїм дітям шукати ознаки статусу і підкорятися. Наприклад, «Не бійся, це тітонька лікарка, вона просто тебе огляне і все» або «Ну, раз вчителька сказала, що вам треба йти на заняття танцями, значить, так треба». Фрази нешкідливі, не причепишся, але в них не вистачає завершеності.

До слова, нещодавно сестра мені розповіла, як керівник гуртка танців (безкоштовного) забрала дітей зі «шкідливого для здоров’я» хіп-хопу (платного) і зробила своє позапланове заняття. Ні у кого з дітей питань не виникло. Питання виникли у батьків, і більше — у фінансовому полі. Це третій клас, дітей я розумію, а ось цю тітку, з її турботою про здоров’я дітей, я б дуже хотіла зустріти…

Тож чого не вистачає? Хвостика безпеки. Діти повинні знати, що не всі тітки в білому халаті можуть просити про будь-які дії. А саме це зіграло злий жарт з учасниками експерименту «Вдар її». Стоїть така тітка в центрі, метр 74 і на шпильках, піднімаючись над дитиною. Навколо камери і всі говорять: «Тітонька все пояснить, що робити». Респект батькам, які пояснили синам, чому не можна бити іншого. Але повірте, якби я тоді сказала хлопчикам впасти і віджатися, то практично всі б це зробили.

Як вирішити питання авторитету:

  1. Для того, щоб у дитини виникла критичність до дій і прохань інших дорослих, необхідно навчити критичності ваших вчинків. Ага, саме так! Це найстрашніше. Нам звично, що дитина після нашого короткого «не можна», «припини», «не лізь туди», «ні» приймає це за істину, не витрачаючи час на подробиці. Але я раджу вам зробити інвестицію в майбутнє вашої дитини, набратися терпіння і вступити з нею в діалог. Діалог на тему чому, як, навіщо, хто так вирішив, хто вирішує, чому саме він, а коли я зможу вирішувати, а що таке свобода, де вона починається і де закінчується, коли можна самому обирати? Це дуже непросто і вкрай енерго-, нервово-, мозкозатратно. Але воно того варте!
  2. Розкажіть, покажіть, навчіть того, як ви самі для себе визначаєте масштаб довіри до тієї чи іншої людини. Наприклад, купівлі через інтернет або вибір клініки, лікаря, роботодавця.
  3. Важливий момент! Не впадайте у крайнощі, щоб не виховати тривожну дитину, яка боїться всіх, окрім вас. Критичність — це здатність проаналізувати і прийняти незалежне рішення! Будь-яку інформацію і знання потрібно давати пропорційно віку, інакше можна увігнати дитину в інформаційну «какофонію».
  4. Розбирайте випадки обману і маніпуляції, які трапляються у вас або у дитини. Це корисно як у сфері комунікації, так і у сфері споживання інформації, особливо в наш час. Як визначити обман, як визначити, що тебе загнали в кут «вибір без вибору» або маніпулюють світлими почуттями. Це побутова психологія, вона, як і базові поняття фінансової грамотності, потрібна всім.

Як бачите, рішення пункту про авторитетність багато в чому вирішить пункт про вміння приймати своє незалежне рішення. Я говорила про те, що цей експеримент показав, як працює завчене правило без розуміння його суті. Погано працює. Якщо трапляється ситуація без ввідних, наприклад, як у нас, — стоїть дівчинка, тітка просить її вдарити — спрацьовує установка “не можна” і все добре. Але якби ситуація була складнішою, і перед ними стояла дівчинка зі зброєю в руках, яка спрямована на нього, або дівчинка перша завдала удару, то що тоді? Як чинити? І чи потрібно до кінця дотримуватися принципу «дівчинку не бити»?

І тут ми одразу підтягнемо і останній пункт, позначений мною, про насильство стосовно мене і стосовно інших:

  • І хлопчик, і дівчинка в експерименті пояснювали, що вдарили тому, що друга дитина їх образила. Це була брехня. І це важливо не тільки тому, що вони оббрехали іншого заради порятунку свого реноме. Це означає, що є в їхньому розумінні правило «коли тебе образили і тобі гірко, ти можеш не впоратися з почуттями і вдарити». Ми замахуємося, коли у нас закінчилися слова або ми їх не знайшли. Ми замахуємося, коли емоція керує розумом. Якщо ви вмієте керувати собою, навчіть дитину. Якщо вам складно впоратися з собою, зверніться по допомогу до фахівця, а потім навчіть дитину.
  • Яким би неоднозначним не був цей закон, але його потрібно знати і дотримуватися. Я писала під відео: проти слова — словом; проти кулака — кулаком. Зміна пропорції називається «перевищенням заходів самозахисту». На жаль, трагічних і, в принципі, несправедливих історій багато. Особливо з жінками, які захищали себе і тепер відбувають термін, адже у насильника не було в руках ножа, пилочки для нігтів і т. п. Про закони повинні знати і діти.
  • Дайте хлопчикові розуміння, де та межа, за якою правило «дівчаток бити не можна» перестає працювати. Межу визначаєте і пояснюєте ви, батьки.
  • Правила в родині. У когось прийнятне фізичне закріплення досвіду, а є сім’ї, де цього немає в принципі. Поясніть дитині, що у вашій родині не прийнято вирішувати питання або знімати стрес через бійку, лупцювання, кидання в іншого предметами. Але обов’язково уточніть, що в інших сім’ях, у зовнішньому світі, в цілому може бути по-іншому, тому не варто сподіватися, що всі навколо будуть так само конструктивними в розв’язанні конфліктів.
  • Навчіть дитину, і хлопчика, і дівчинку, захищатися. Так, бити не можна взагалі нікого, незалежно від гендеру. Але світ різний, і захистити себе і свої межі потрібно вміти.
  • Рамки і межі базово надаєте дитині ви. І це не тільки щодо безпеки, хто може торкатися, а хто ні. Це ще й питання «зі мною так можна чи не можна?». Ось кричить на мене начальник. Зі мною так можна? Або хтось навіть з рідних. Якщо зі мною так не можна, то я повинна про це сказати. Дорослий може сказати колезі: «Я чую, що ви кричите, давайте я передзвоню пізніше, щоб ми поговорили і вирішили конструктивно». Дитина може запитати: «Чому ви на мене кричите?», тим самим «розбудити» агресивного дорослого. Якщо дорослий спить і далі, тоді: «Не кричіть на мене!». Але для того, щоб дитина змогла це сказати, вона повинна відчувати і знати, що з нею справді так не можна, і що вона точно може захищати свої кордони. Для цього потрібен стрижень всередині. Стрижень вашої дитини — це ви!

Ірина Шабаєва

Читайте також: «ЕксперименТИ» дослідили ген жорстокості

Читайте більше цікавих новин у Viber та Telegram СТБ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: