PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Олександр Коляда розповів про експерименти Аша, Мілгрема та Хофлінга

04.06.2018

Ведучий проекту «ЕксперименТИ»  Олександр Коляда на своїй сторінці у Facebook розповів про роботи відомих дослідників поведінки людини. Саме експерименти Соломона Аша, Стенлі Мілгрема і Чарлі Хофлінга були проведені на сучасних українцях в рамках телевізійного проекту. Олександр Коляда переконаний, що ці дослідження дозволяють нам зрозуміти, наскільки ми схильні до впливу інших людей і чи дійсно проживаємо своє життя.

Твої справжні бажання й експерименти Аша, Мілгрема і Хофлінга

У Всесвіті немає іншого способу сказати вам щось, окрім як мовою бажань. Всесвіт не пише, як жити, на папері, в книгах. Складнощі перекладу, друкарські помилки, та й папір то рано псується, то до непристойності довго зберігає неадекватну вже інформацію. Всесвіт не пише долі планетами і знаками зодіаку. Занадто складна і багатозначна була б інтерпретація перекладу з небесного на побутовий. А ось наші бажання — найзручніший канал зв’язку. Головне — персональний. З’являючись десь всередині, в результаті тертя продуктів наших генів, вони оформлюються в молекули і нервові імпульси. І через сито актуальності просочуються до нашої свідомості: я хочу познайомитися саме з цією людиною, я хочу допомагати людям, я хочу танцювати. На цьому довгому шляху від перетасованих Всесвітом генів всередині наших клітин до наших реальних проявів — безліч перепон, і шлях позбавлення від них гідний цілого життя. Частину з цих перешкод нам доведеться знайти самим, а частину нам вже показують дослідники поведінки людини. Йдеться про експерименти Аша, Мілгрема і Хофлінга.

Соломон Аш показав нам нашу конформність — здатність людини переступити через свої бажання і погодитися з судженнями або повторювати дії інших людей за відсутності явно виражених вимог з їхнього боку. Якщо групу людей запитати, яка з очевидно різних за розміром смужок довша, то людина нерідко може поміняти свою думку, щоб вона не відрізнялася від думки групи. Навіть якщо група явно помиляється. Наша думка з якого-небудь приводу — тільки частково наша, на неї впливає думка інших, навіть якщо вони не просять нас змінити наші переконання, а просто висловлюють свої. Ще цікавіше виходить із ситуацією, коли хтось безпосередньо дає нам вказівку чинити не так, як ми хочемо. У цьому випадку йтиметься про підпорядкування, яке досліджував Стенлі Мілгрем.

Дивіться також: Експеримент Соломона Аша. ЕксперименТИ. 2 випуск 1 частина від 15.05.2018

Людей просили пограти в учителя і карати підставного учня за неправильну відповідь на математичну задачку. З кожною новою неправильною відповіддю покарання ставало все болючішим — напруга струму, яким учитель карав учня, підвищувалася до небезпечної для життя. Звісно, реального удару струмом не відбувалося, але піддослідний про це не знав і був упевнений, що завдає болю учневі. Якщо ніхто не давав вказівок піддослідному, він доходив до середини, зупиняючись на помірному покаранні, особливо якщо бачив або чув страждання актора-учня. Але якщо в кімнаті з ним була людина в білому халаті (умовний авторитет), то до найжорстокіших заходів покарання доходило 60% піддослідних. Вони чули записані на магнітофон крики учня і прохання зупинитися, відчували душевні муки, але продовжували діяти за вказівками авторитету. 40% людей зупиняли експеримент. Якщо людини в халаті не було, а вона давала розпорядження по телефону або на папері, люди зупинялися раніше, але теж не всі.

Мілгрем зробив усе можливе, щоб виправдати людство. Він повторював експеримент в стінах менш авторитетних установ, щоб виключити інституційний фактор — авторитет місця і ситуації. Він придумав вигадану організацію зі зловісною назвою «Бриджпортська асоціація дослідників», яку ніхто не знав і повинен був їй довіряти менше, ніж Єльському університету. Це не дуже допомогло — все одно до кінця покарання доводило 50% піддослідних. Ми часто робимо не те, що хочемо, і здатні завдавати болю іншим під впливом обставин. Навіть якщо біль серйозний, а обставини всього лише одягнені в спецодяг.

Дивіться також: Чи можуть українці вбити за наказом? ЕксперименТИ. 3 випуск 4 частина від 22.05.2018

Чарлі Хофлінг виніс цей експеримент про підкорення з лабораторії в реальне життя. Він провів його над медсестрами безпосередньо на їхньому робочому місці. Під час чергування медсестрам невідомий голос по телефону представлявся ім’ям відомого лікаря і говорив дати пацієнтам новий препарат. Названі їм ліки не фігурували в листку призначень, і тому медсестра не мала права давати його пацієнтові, до того ж названа доза вдвічі перевищувала максимальну, зазначену на упаковці. Призначення лікування по телефону було грубим порушенням встановленої практики. Але, незважаючи на це, 21 з 22 медсестер дала пацієнтові вказаний препарат. Хоча при анкетуванні медсестри говорили, що не зробили б цього.

Ці експерименти середини минулого століття показують нам, наскільки часто ми можемо чинити не так, як хочемо самі, наскільки легко йдемо на поступки і забуваємо про свої власні правила. Чи є у нас шанс, пройшовши через усі кола виховання людей в одязі батьків, старших друзів, шкільних вчителів та ікон медіа, залишитися при своїй думці? І з якою впевненістю ми можемо сказати, що обрали свою професію і своє життя тому, що ми самі цього хотіли? І що робити тим, хто шукає, чим би солодким або міцним заповнити ту порожнечу, яку проїдає тихий внутрішній голос перед сном: «Це не твій шлях. Є інший. До тебе. Справжнього».

Олександр Коляда

Читайте також: Ведучий проекту «ЕксперименТИ» розповів, скільки потрібно спати

Читайте більше цікавих новин у Viber та Telegram СТБ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: