PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Ірина Шабаєва: Як позбутися любові до солодкого

ЕксперименТИ

Солодке — здавалося б, простий та дієвий спосіб підняти собі настрій і зарядитися енергією. Але насправді надмірна любов до солодкого крім того, що тягне за собою проблеми зі здоров’ям, ще й приховує психологічні проблеми. Адже часто ми саме «заїдаємо» солодощами стреси на роботі, самотність або комплекси. Головний психолог StarLightMedia та експерт проекту «ЕксперименТИ» Ірина Шабаєва розповіла, чому ми так хочемо отримати дозу кондитерського наркотику і як позбутися любові до солодкого.

ирина шабаева

Зазвичай у мене проблема з тим, що я пишу багато на тему, щоб ґрунтовно відповісти на питання. Цього разу відповідь коротка — ніяк. Але не тому, що це неможливо, а тому, що це неприродньо. Вчені проводили експеримент на новонароджених. Через кілька годин, після всіх обов’язкових привітальних процедур, новоспеченому жителю давали посмоктати тампони, змочені у воді з 4 базовими смаками: солоне, солодке, гірке, кисле. Так ось, до солоного вони байдужі, кривляться від кислого та гіркого (це необхідно для самозбереження, щоб не з’їв гидоту і не захворів). А ось на солодке у всіх немовлят блаженна щаслива посмішка. Та й материнське молоко дуже солодке, все логічно. Солодкий смак для нас радісний з народження! Проти природи йти складно, до того ж, як правило, це завідомо програшний шлях.

Читайте також: Формула кохання або як позбутися самотності

А тепер давайте по-чесному. Проблема в солодкому чи в його кількості? Не треба сором’язливо відвертати очі або бігти вниз по тексту, уникаючи щиросердного зізнання. Як казав Парацельс, «все — отрута, все — ліки; те й інше визначає доза». Питання завжди в кількості. Від однієї цукерки целюліт не з’являється. Від однієї чайної ложки цукру в каві теж. Але якщо таких підходів, як у спортсменів на сушці, у вас по три-чотири? Якщо цукерка ніколи не буває без «пари», якщо дорогою непомітно з’їдається морозиво, тортик після обіду, і щось солоденьке на вечерю, так би мовити, для позитивного завершення дня? Тоді це не вроджена схильність до солодкого, це залежність/пристрасть/звичка.

Але залежність не від солодкого смаку, хоча на хімічному рівні вона таки є, а від емоцій щастя, задоволення, які ви відчуваєте під час попереднього захоплення і поїдання. Ефект короткостроковий, саме тому й виникає потреба у такій дозі. Плюс до психологічного фактора — хімічний зациклений процес: підвищення глюкози компенсується інсуліном, через це знову хочеться їсти. Рецепт вирішення простий і складний одночасно: знайдіть відповідь на питання «Де мені не вистачає щастя, задоволення або любові?».

Дослідження. Проаналізуйте, коли і чому вам хочеться солодкого. Ведіть записи. Напевно, знайдете причинно-наслідковий зв’язок, якусь логіку в поведінці. Можливо, нецікава нудна частина роботи, або знову попереду вечір на самоті, або образив/недолюбив начальник, колеги, рідні. У моменти смутку чи нудьги йдете в буфет чи тягнетеся до стратегічних запасів в ящику. А взагалі, чи хотілося вам їсти? Чи ви просто захотіли отримати дозу задоволення? Питання про апетит дуже важливе. Адже ми не заливаємо бензин у заповнений бак.

Переосмислення. Отримані висновки або «переварюйте» самостійно, або йдіть із записами до психолога (але уточніть, щоб він працював із харчовою поведінкою). Якщо самі зможете прийняти думку про те, що солодке для вас, як доза для наркомана, щоб піти від реальності та її проблем, тоді, вважайте, 50% вже зроблено. Якщо сперечаєтесь з цим, поговоріть із фахівцем. У суперечці народжується істина.

Трансформація. Якщо є дефіцит любові та задоволення, то саме настав час зустрітися віч-на-віч з проблемою і вирішити її. Можливо, немає особистого життя, або досі страждаєте за колишнім, або працюєте на ненависній роботі та не бачите виходу. Чітко визначте проблему. Можливо, вона не одна. На роботі заїдаєте нудьгу, а після — самотність. Це дві проблеми, а те, що від обох тікаєте через солодке, не говорить про   одне на двох рішення. Легше стане, коли хоча б з однією проблемою розберетеся, решта зможе підтягнутися, як за принципом доміно. Якщо розумієте, що самі не впораєтеся, — попросіть допомоги і підтримки. У подруг, сім’ї, психолога. Просити про допомогу не соромно, соромно весь час шукати виправдання.

Знаєте, дуже багато людей, працюючи там, де їм неприємно і важко, вперто обирають шлях найменшого опору — з’їв солодкого чи випив увечері і нібито не все так погано. Але якщо закрити очі під час пожежі, ти будеш в безпеці лише допоки вогонь не підійде ближче. Це просто питання часу. Тож навіщо чекати «чарівного пенделя» від життя? Будьте його господарем, змінюйте його самі!

Ірина Шабаєва

Читайте також: Психолог Ірина Шабаєва — про результати експерименту «Вдар її»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: